НОВИЙ ДІМ ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У ВИНОГРАДОВІ
Люба та Влада були одними з перших, хто переїхав у шелтер, який був повністю відновлений Угорською Екуменічною Службою Допомоги (УЕСД) завдяки коштам ACT Alliance у рамках кампанії на підтримку України. Роботи розпочалися весною 2022 року у колись занедбаному гуртожитку за запитом муніципалітету Виноградів – і в вересні 2023 року будівля відродилася як сучасний громадський шелтер та була передана муніципалітету. У новому шелтері 54 кімнати на трьох поверхах, по 2 кухні, туалети та душові на кожному поверсі. Він здатен приймати від 150 до 200 людей, залежно від складу сімей.
Перед тим обидві жінки жили в іншому шелтері, який був побудуваний ще в часи радянської влади у 1960-х роках. І, хоча жодна з них не бажає критикувати своє колишнє місце проживання, отримавши можливість переїхати в новий шелтер з сучасними зручностями, було прийняте рішення, що вони переїдуть негайно.
Виноградів розташований на Закарпатті, на крайньому заході України. Тут війна – це інша реальність, ніж в інших регіонах України: без бойових подій і лише один ракетний удар був з моменту вторгнення Російської Федерації в Україну у лютому 2022 року. Регіон став безпечним місцем для переміщених осіб, які сумніваються залишати свою країну. За офіційними джерелами станом на травень 2023 року понад сто тисяч осіб офіційно подали заявки на статус внутрішньо переміщених осіб в Закарпатті з початку війни. Багато з них знайшли приватне житло, але найвразливіші серед них все ще вимушені проживати в громадських шелтерах.
Життя в таких закладах не легке, але Люба, пенсіонерка із Вугледару, міста, що стало відомим через багато боїв, що були проведені за нього, не скаржиться. Навіть, розповідаючи про свій колишній дім, який їй довелося залишити, вона впевнено посміхається. “Я щойно зробила ремонт в квартирі перед початком війни. Купила і оновила всі побутові прилади, придбала пральну машину і новий холодильник. Мій син, який зараз живе зі мною, встановив підлогове опалення в квартирі, а також нові двері. Ми зробили серйозний ремонт. Але у 2022 році російські солдати вивезли все з нашої квартири і позбавили нас усього, ‘визволяючи’ квартиру від всіх речей.”
Жінку евакуювали під важким артилерійським вогнем. “Я могла б залишитися у своєму рідному місті, але на момент війни мій син служив у Збройних Силах України, і він настоював на тому, щоб я переїхала в безпечне місце.” Хоча Виноградів, куди вона нарешті прибула в березні минулого року, був безпечним, умови там були все ж не найкращими. “Головне, що у мене було дах над головою. Я не хочу говорити нічого поганого про це місце.”
Влада родом із Краматорська, міста, що розташоване у непосредній близькості до фронтової лінії на сході України. Вона прибула до Закарпаття зі всією своєю родиною і, нарешті, знайшла прихисток у місті Виноградів. “Умови, м’яко кажучи, були невдоволюючими, але у нас не було іншого вибору. Оренда квартири для родини, як наша – 5 дітей (троє моїх і двоє сестри), наша мати, яка також живе з нами, допомагає з дітьми і господарством, і наші чоловіки – ми не могли дозволити собі такий просторий житло, яке ми мали в рідному Краматорську.”
Проживання в старому гуртожитку технічного училища було компромісом, оскільки умови життя були важкими. “Коли я хотіла відчинити вікно, щоб провітрити кімнату, віконна рамка майже вдарила мене. Під віконним відступом і навколо вікон були великі щілини, і було дуже холодно, оскільки на вулиці все ще була прохолодна весна. На початку ми жили 5 людей в одній маленькій кімнаті. Я дуже переживала за дітей, коли йшла на роботу, оскільки зі стін виступали обнажені електричні проводи, тільки один душ розташований на першому поверсі, без занавісок і з поламаними кранами.”
З огляду на труднощі, з якими зіткнулися багато тих, хто був вимушений проживати в шелтерах в цьому регіоні, було важливо для Угорської Екуменічної Служби завершити реконструкцію якнайшвидше – це означає, що з структурної точки зору це все ще той самий будинок, що був раніше. Оригінально кімнати планувалися для розміщення двох студентів, коли будівля була новою, а зараз вони повинні приймати більші родини, такі як родина Влади. Важкі ситуації потрібно було вирішувати, оскільки будинок тепер офіційно експлуатується муніципалітетом, і Угорська Екуменічна Служба повинна була посередничати між переміщеними мешканцями і місцевою владою.
Метою муніципалітету було забезпечити комфортні умови для сімей, які переїжджають в новий шелтер, але те, що здається розумним за робочим столом, іноді не відповідає реальним викликам життя. Оригінальні правила не дозволяли тримати домашніх тварин, не допускали перенаселення кімнати речами і обмежували кількість ліжок у кімнатах до трьох. Це поставило Владу в незручне положення, оскільки їй бажалось переїхати в сучасний шелтер разом з родиною, але не за ціною відокремлення від домашніх тварин. У кінці кінців завдяки посередництву ситуація була вирішена. “Я вивела своїх тварин із обстріляного Краматорська, і тепер мені треба було б їх викинути чи віддати до притулку для тварин? Урешті-решт ми домовилися, що я відшкодую збитки, якщо наші тварини чи діти якось пошкодять [нові меблі].”
На щастя, тут немає жодних поганих почуттів, особливо з огляду на те, що її діти люблять бути тут. “Ми не очікували такого комфорту. Ми думали, що будемо жити в старому гуртожитку до кінця війни і потім повернемося додому. Але коли ми нарешті потрапили в відновлений шелтер, перша справа, яку сказала моя донька, була: ‘Мамо, я хочу жити тут завжди!’ Хоча на мить це здається щасливим висловлюванням, боляче усвідомити, що звичайний європейський гуртожиток з обмеженим простором для сім’ї може спонукати дитину робити такі заяви.
Влада дуже радіє найменшим речам, порівнюючи два житла. “Просто зараз я вставила чайник в розетку – і мене не вдарило током, я така щаслива! Учора я витратила цілий день на готування у кухні, мила посуд. Це така радість мати можливість мити посуд в будь-який час увесь день, бо тепер гаряча вода ллється з крану цілодобово. Немає потреби нагрівати воду в відерці, щоб мити посуд. У нас з сестрою є ціла зграя дітей, і нам доводилося дбати про найпростіші речі – їхню гігієну. Машини для прання і сушіння нові – набагато легше прати всю білизну і швидко її висушувати!”
Вона також задоволена ситуацією щодо гігієни та комфорту в новому шелтері. “Тут є зручні ліжка з абсолютно новими матрацами. У старому шелтері чого тільки не було крім клопів і тарганів. В іншому випадку умови були жахливими – ліжко розламувалося, коли я вперше на нього сіла. Матраци були в плямах від сечі та іншого сміття. Тут я відчуваю себе комфортно, йду до шафи, оскільки тут є двері, туалети нові, стіни світлі і чисті, тут немає запаху. Душ працює цілодобово, а не 2-3 години на день, як раніше! Є нові шафи, меблі не впадають на мене, як в старому шелтері.”
З проявою новго шелтера у Виноградові життя переміщених осіб міста, схоже, рухнуло в кращому напрямку. Однак виклики, з якими стикаються деякі переміщені сім’ї, нагадують, що, хоча гуманітарні організації відіграють важливу роль у покращенні умов проживання, необхідно враховувати спеціальні потреби одержувачів, іноді це може бути так само важливо, як і забезпечення тим, що донори вважають корисним для них. Невинне бажання доньки Влади “жити тут завжди” слугує зворушливим нагадуванням того, що навіть у найважчих обставинах безпечне та комфортне місце, яке можна назвати домом, може зробити всю різницю.
Проект був профінансований в рамках гуманітарної кампанії ACT Alliance Appeal UKR221 та впроваджено Угорською Екуменічною Службою Допомоги.
