ОКУПАЦІЯ, ЗАТОПЛЕННЯ ТА ОБСТРІЛИ: ГРОШОВА ДОПОМОГА ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ СТІЙКОСТІ ЖИТЕЛІВ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ЖАХИ ВІЙНИ
Багатодітна родина Мазуніних пізнала війну зблизька. Усе життя проживши в Херсонській області, виклики, з якими вони зіткнулися, змусили їх триматися разом як сім’ю і триматися за місце свого походження. У їхній боротьбі за життя, максимально наближеного до нормального, родині – від наймолодшого 9-річного Микити, до найстаршої 91-річної Тетяни – була надана грошова підтримка від місцевого партнера – Консорціуму “Українського гуманітарного реагування”: Угорської Екуменічної Служби Допомоги (УЕСД).
Під час окупації міста родина трималася разом і допомагала одне одному. Молодша з сестер, Людмила (72 роки), переїхала ближче до старшої, Тетяни (91 рік), оскільки разом було легше долати труднощі. “Ми жили на дачі під Олешками, на лівому березі Дніпра, недалеко від Херсонського району. Чим ближче до сім’ї, тим легше пережити стрес, який приносить нам війна”. А стрес був. У листопаді 2022 року військова ситуація змінилася, і раптом вони опинилися відірваними від решти своєї родини в Херсоні.
Вони залишились на відрізаній окупаційною армією “дачі”, але найгірше чекало їх попереду. ” Не було електроенергії. Ми харчувалися фруктами та овочами зі свого саду та городу. Сусіди приносили продукти зі своїх подвірь”, тож принаймні у них було найнеобхідніше – їжа. Людмила рибалила – того літа було багато риби – і ділилася нею з сусідами, які теж опинилися заручниками своїх дач.
“Так ми жили з листопада по червень на дачі”. І могли б прожити ще довше. Але настав ранок 6 червня 2023 року, коли сестри прокинулися від того, що їхній будинок затопило водою Дніпра. “Я навіть не злякалася, – каже Людмила, – я вже перестала боятися…” Вона надула резиновий човен і кинула в нього речі, які змогла знайти – документи, ліхтарик, ніж, консерви. Їй знадобилось півтори години, щоб пересадити старшу сестру в човен, а вода тим часом продовжувала прибувати. “Текла, як з-під крану!” – згадує Тетяна. Разом з ними евакуювався їх сіамський кіт, а дорогою в човні опинився й бродячий пес, що пропиливав повз, намагаючись врятуватись від повені. Не знаючи, що саме сталося, вони вирішили прив’язати човен до шовковиці і чекати, поки повінь відступить. На жаль, з кожною хвилиною ставало все гірше. Шалений потік води ніс уламки, дерев’яні будинки та дерева, лякаючи жінок.
Трохи згодом до них підлетів дрон: “Він продовжував літати над нами, а я розмахувала руками, не знаючи, що цей дрон несе, може, міну?”. На щастя, це було повідомлення з правого берега річки: за ними пливе команда рятувальників, й вони мають слідувати за дроном. Людмила слухняно веслувала за літальним апаратом, поки їх не відшукав український човен і доставив у безпечне місце разом з багатьма їхніми сусідами, які опинилися у водяній пастці.
На відміну від повені, спричиненої руйнуванням Новокаховської ГЕС, їхні проблеми не зникли через кілька тижнів. Хоча літні сестри, Людмила й Тетяна, згадують ті події як сюжет голлівудського фільму, наслідки окупації та затоплення продовжують впливати на них – й не тільки на них, – усі мешканці цього регіону несуть подібні травми у своїх емоційних торбинках. Особливо постраждало їхнє здоров’я: всі ліки, окуляри та інші предмети першої необхідності змило потоком води, проте їх вдалося поновити. Та Людмила потребувала термінової операції, оскільки більше року не отримувала належної медичної допомоги.
Це коштувало їм понад 3000 $, яких вони не мали, але змогли позичити. “Ми не думали про те, як будемо їх повертати, нам треба було рятувати маму”, – розповідає донька Людмили Олена, – “Коли ми дізналися про можливість отримати грошову допомогу, то одразу всією сім’єю подали заявку”. Оскільки в їхній родині 5 осіб, підтримка, яку вони отримали від World Vision та Консорціуму “Українського Реагування”, що фінансується ACTED, була суттєвою. І знову велика кількість людей в родині стала для них рятівною соломинкою в океані негараздів – , склавши докупи все, що отримали, вони змогли покрити борги за операцію і навіть більше!
Невеликий бюджет сім’ї не зміг би витримати такого навантаження, але завдяки фінансовій підтримці Українського консорціуму реагування стало можливим покращити слух Тетяни, придбавши слуховий апарат. А на решту грошей вони вирішили купити похідну газову плитку, яка забезпечує сім’ю гарячою їжею, коли тривалі перебої з електрикою унеможливлюють використання квартирної електроплити. Зараз вони живуть у Херсоні – на щастя, їхній будинок не постраждав від щоденних обстрілів міста.
Ця велика і працьовита родина ніколи не втрачала духу і гумору, але, безумовно, зіткнулася з багатьма викликами та трагічними подіями. Особливо Тетяна та Людмила, чия нелегка доля ще більше ускладнюється їхнім поважним віком. Саме з цих причин Угорська Екуменічна Служба Допомоги – за підтримки партнерів Консорціуму – World Vision, USAID та ACTED – зосереджується на наданні допомоги в регіонах, де реалії війни зробили життя вкрай важким.
