Безпечний простір для дітей-переселенців
Збудований з контейнерів, притулок “Модульне місто” у Львові, що на Заході України, стало безпечним куточком для близько 1000 українців, які втекли від війни на сході країни. Охайний і сучасний шелтер також являється домівкою для багатьох дітей — яких одразу помічаєш, коли заходиш на подвір’я та ігровий майданчик притулку. Діти на роликах, велосипедах і самокатах проїжджають повз моніторингову групу Угорської Екуменічної Служби Допомоги (УЕСД), в той час, як Віктор, адміністратор містечка, проводить невелику екскурсію для представників організації. У модульному містечку УЕСД реалізувала 3 різні мікропроекти в рамках своєї програми SCLR (проект мікрогрантів для громад, що постраждали від війни), один з яких – обладнання кімнати дитячого садка для найменших мешканців.
У кімнаті дитячого садка близько 10 дітей граються групами. Деякі діти соромляться нових відвідувачів і починають грати в хованки в ігровому будиночку, визираючи й посміхаючись на камеру. Одна дівчинка збирає пазл зі свого улюбленого мультфільму “Крижане серце”. Троє інших дітей граються з динозаврами, сидячи на м’якому барвистому килимі, що вкриває всю підлогу ігрової зони. Вихователька просить членів моніторингової групи роззутися: “Це для того, щоб діти могли бігати босоніж по чистій поверхні”.
Дитячий садок виник з необхідності. Перший виклик, з яким зіткнулися батьки-переселенці з маленькими дітьми, — це питання, де і як залишити дітей, поки вони відновлюють втрачені документи або шукають роботу. Вдома вони могли покладатися на існуючу соціальну інфраструктуру, друзів, бабусь і дідусів, але тепер вони знаходяться за кілька сотень кілометрів від них. Виникла локальна ініціатива, яка об’єднала постраждалих матерів у групу.
На початку все, що у них було, — це кілька іграшок і порожня кімната, але сьогодні дитячий простір наповнений різноманітними іграшками. Ганна, вихователька дитячого садка, радіє змінам, які приніс проєкт. “Всі речі що ви бачите перед собою можна перераховувати цілий день – так їх багато. Це стало можливим завдяки програмі SCLR. У нас нічого цього не було. Тепер кімната повністю обладнана для навчання та розвитку дітей”.
Вона з групою від самого її заснування. “Спочатку мами збиралися разом і домовлялися, що хтось сидітиме з дітьми, поки інші йдуть у справах. Я також була волонтером”. Коли до групи приходило все більше дітей, вони просили про допомогу, і врешті-решт вона стала частиною львівського дитячого садочка. “Оскільки я маю освіту психолога і 12 років пропрацювала вихователем у дитячому садку до початку війни в моєму рідному місті Лисичанську, я вирішила спробувати організувати групу денного перебування. Зараз ми офіційно належимо до дитячого навчального закладу, і їхній вчитель фізкультури, музичний викладач, психолог — усі проводять тут заняття двічі на тиждень. У цьому садочку діти вчаться граючись”, – з гордістю розповідає Ганна.
За словами Ганни, кількість дітей, які відвідують заняття в садочку, коливається, але важливість дитячого простору залишається незмінною. “У нас тут відбувається певна міграція дітей — батьки переїжджають або повертаються до рідних міст. Тому кількість дітей то збільшується, то зменшується. Як тільки до модульного містечка приїжджають сім’ї з дітьми, ми одразу повідомляємо їм, що є така незвичайна група, яка відкрилася на експериментальній основі”.
Наразі садочок відвідують від 8 до 17 дітей одночасно. “Взагалі, дитячого приладдя ніколи не буває забагато. Тому що діти активні. Одну хвилину вони хочуть погратися з плюшевим ведмедиком. А наступної секунди вони вже бігають і стрибають. Тому неможливо обмежитися трьома іграшками та 1 стільчиком. Ми намагаємося створити таку освітню програму, яка зможе розважити й 2-річного, й 6-річного малюка”.
Діти не лише граються, а й дізнаються багато нового про світ за допомогою вихователів дитячого садка та волонтерів громади. “Модульне містечко має велику територію з сучасними ігровими майданчиками, де ми не лише граємось, а й вирощуємо квіти, власну зелень та овочі, активно залучаючи до процесу садівництва старших діток. Ми вже їли салат з городу. А незабаром чекаємо на осінній урожай помідорів черрі та гарбуза — будемо готувати дітям солодку гарбузову кашу”.
Під час інтерв’ю з Ганною, Анастасія (4 роки) попросила допомогти їй скласти пазл. Це не завадило Ганні, і вона одразу ж допомогла їй, а потім продовжила інтерв’ю. “Я особисто дуже вдячна, що можу продовжувати займатися улюбленою справою. Піклуватися про своїх та інших дітей. Цей простір, створений УЕСД, — справжнє щастя і полегшення для батьків у наш непростий час. Попри те, що відбувається у дорослому світі, ці діти все ще мають своє дитинство і можуть гратися в кімнаті дитячого садка, рости та пізнавати світ у безпеці”.
