ДІТИ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ЗНАХОДЯТЬ РОЗРАДУ В ТАБОРІ POINT CAMP
У мальовничому селі Вишка на Закарпатті, що розташовано в Західній Україні, розгортається веселий сміх дітей, який ллється віддолини. Це щастя дітей-переселенців віком від 6 до 16 років, які об’єднались в осінньому таборі Угорської Екуменічної Служби Допомоги в горах Карпат. За сприяння Альянсу АКТ 150 учасників, які вже відчули на собі сувору реальність війни в юному віці, повертаються до радісного дитинства та душевного зцілення.
Всі вони були змушені залишити свої рідні міста та адаптуватися до життя далеко від звичного дому. Деякі з них, на жаль, навіть не мають того рідного місця, куди можна було б повернутися. Один із таких випадків – Микола*. Рідне місто 12-річного хлопчика було окуповане, а його школа зруйнована внаслідок авіаудару: “Сумую за школою і хочу просто грати з друзями на нашому футбольному полі після уроків. Хоча я продовжую вчитися онлайн, це не так цікаво! Тут, в таборі мене вчать грати в баскетбол, і мені тут дуже подобається!”
Справжній енергетичний потік табору “Пойнт” вражає сміхом дітей, які грають в баскетбол на спортивному майданчику. Це свідчить про яскраву енергію, яка наповнює табір. Керівники, Олександра та Дмитро, за допомогою індивідуальних та групових вправ стараються надати цим дітям-переселенцям відпочинок і покращити їхнє психічне здоров’я. “Кожен майстер-клас і вечірнє спільне спілкування у колі, де діти обговорюють свої почуття та враження від дня, допомагає розкрити глибоко приховані негативні емоції, пов’язані з війною, втратою рідних, друзів або переїздом в інше місто”, – розповідає Олександра про розпорядок дня в таборі.
Час, проведений разом, допомагає дітям легше справлятися з труднощами, які вони зазнають у такому молодому віці. “Майже кожного вечора ми, дівчата, збираємося у кімнаті та ділимося секретами після вимикання світла у таборі. Тепер я вже не така самотня, як раніше. Я втратила свого найкращого друга в місті, коли ми з батьками виїхали, а він залишився там з родиною. І з того часу я не знаю, де він і що з ним. Але мої нові друзі у таборі підтримують мене і кажуть, що вони також пережили подібне”, – розповідає 15-річна Олена, яка півтора роки тому виїхала з Маріуполя під час обстрілів і тепер будує своє життя в Ужгороді на Заході України.
Керівники табору не лише проводять психологічні тренінги для підвищення емоційного інтелекту дітей, але й надають їм можливість розкрити свої творчі здібності. В перший день кожна команда отримує завдання працювати в групах, створюючи назву та емблему своєї команди. Такі назви, як “Веселі гуси”, “Мрія”, “Карпатські крумплі” та “Шаурма”, допомагають дітям познайомитися один з одним і виявити свої лідерські якості.
В таборі, де немає Wi-Fi та постійного галасу технологій, дітей заохочують повертатися до простих радощів життя – до природи, до справжнього спілкування, до радості безтурботної гри. Після смачного обіду з домашніх вареників енергія дітей вирушає наружу у вигляді хіп-хоп танцю. “Це допомагає краще перетравлювати їжу”, – говорить з посмішкою Олександра, координаторка табору, приєднуючись до гурту під ритми сучасних хіп-хоп виконавців з портативної колонки.
Коли сонце заходить над селом Вишка, освітлюючи обличчя цих веселих дітей теплим світлом, стає очевидним, що цей табір – не просто зупинка для відпочинку, а світлячок надії та обіцянка того, що навіть у найтяжчі часи можуть процвітати надія і зцілення. Дерев’яні будиночки стають свідками міцності цих маленьких сердець, резонуючи із сміхом, який тепер наповнює їхні дні, замінюючи ехо війни, що колись наповнило їхні ночі.
