Вікна замість дерев’яних дошок: на Салтівку повертається світло
Моторошна й безлюдна: важко повірити, що колись Салтівка була найбільш густонаселеним районом не лише Харкова, а й України. Все змінила війна, місто одним з перших зіткнулося з наступом російських військ, що вторглися на територію України. Результати чітко видно в мікрорайоні: навіть сьогодні 80% вікон закриті дерев’яними дошками. За підтримки Ukraine Humanitariаn Fund та у реалізації Угорської Екуменічної Служби Допомоги це скоро зміниться на краще. Навесні УЕСД роздала мешканцям ваучери, які вони можуть використати для купівлі будівельних матеріалів та сьогодні співробітники УЕСД приїхали до Салтівки, щоб побачити результати та поспілкуватися особисто з бенефіціарами.
На дитячих майданчиках Салтівки порожньо і тихо: дитячий сміх — колись невід’ємна частина дворів цього району — тепер рідкість. На шкільному подвір’ї навпроти будинку, до якого команда збирається зайти, висить сигнальна стрічка, яка інформує людей про те, що ходити туди, де раніше гралися діти, все ще небезпечно. Будинок у дещо кращому стані, хоча всі стіни під’їздів і коридорів вкриті чорною кіптявою від пожежі, що виникла внаслідок прямого влучання снаряда. Запах диму і гару все ще стоїть на сходах, нагадуючи про жахливий досвід, який довелося пережити мешканцям під час облоги Харкова.
Моніторингова група прибула якраз тоді, коли у квартирі Михайла замінювали решту вікон на нові. Коли ремонтник починає демонтувати пошкоджене вікно, він також береться до роботи: попри свій поважний вік, він переносить залишки важких дерев’яних рам. “Ми з дружиною пережили два ракетних обстріли, – розповідає Михайло, допомагаючи майстру замінити вікна. “Коли скло у вікнах розбилося від першого обстрілу, я сам закрив їх дерев’яними дошками, тому що було дуже холодно. Після другого обстрілу нам допомогла влада. Вікна балкона вилетіли, а вікна великої кімнати врятували мої саморобні барикади з м’яких диванних подушок — я вчасно закрив ними вікна, ще до другого обстрілу”.
Михайло та його дружина Ольга пережили страшні події у своїй квартирі: спочатку ракетні обстріли, потім пожежу, яку не могли загасити кілька годин через бойові дії, що тривали поблизу їхнього будинку. Вони не змогли вчасно евакуюватися через параліч Ольги, спричинений хворобою Паркінсона. “Ми сиділи в коридорі та вже прощалися один з одним, бо думали, що задихнемося від диму”. Вони почали задихатися від кіптяви, коли пожежа, що з першого поверху досягнула їхньої квартири на дев’ятому поверсі — на щастя, їх обох вдалося вчасно евакуювати.
Відтоді їм доводилося покладатися на друзів, оскільки квартира не опалювалася. “Зараз моя дружина в безпечному місці, ми живемо у наших друзів вже понад рік. Нас прийняли як родину, але ви ж розумієте, як важко жити далеко від дому і турбувати друзів своєю присутністю, особливо коли моя дружина прикута до ліжка. Вона хворіє вже давно, тому я доглядаю за нею вже більш як 10 років. Мені 75 років, і зараз, на додаток до догляду за нею, я влаштувався на роботу двірником, щоб підтримувати наш сімейний бюджет. Я не знав, як підготувати квартиру до зими, і не очікував, що хтось допоможе нам замінити вікна, адже я так звик покладатися на себе”.
Тепер Михайло та Ольга сподіваються повернутися додому, про що мріяли цілий рік. “Завдяки новим вікнам у квартирі буде тепло, – каже господар і посміхається, беручись за нову віконну раму. “Я сам відремонтую віконні відкоси та підготую квартиру до приїзду дружини. А може, ще й донька з онукою повернуться, але вони зараз на Західній Україні”.
Євгенія Вікторівна — сусідка Михайла з 4-го поверху. Вона використала ваучери, які отримала від УЕСД для відновлення своєї пошкодженої квартири, але зберігає їх як великий скарб. “Я не можу висловити, наскільки я вдячна УЕСД за допомогу в заміні та придбанні вікон. Ми щойно отримали їх і будемо встановлювати найближчими днями”. Заміна вікон займає від 35 до 90 хвилин, залежно від пошкодження стін, але це має величезне значення для тих, хто так довго жив у пітьмі. Темні кімнати Салтівки, які більше року не бачили сонця, швидко перетворюються на світлий, спокійний простір.
У міру того, як триває процес відновлення, мешканці Салтівки також потроху повертаються до життя. Це ще не повноцінне повернення до життя, адже щоденна небезпека ракетних обстрілів — це те, з чим багато харків’ян миряться в обмін на життя в улюбленому місті. “Взимку 2022 року в будинку жило 4 людини, зараз – 40”, – кажуть літні люди, які зібралися подивитися, як команда Угорської Екуменічної Служби Допомоги оглядає ремонт, профінансований Ukraine Humanitariаn Fund. З поступовим поверненням людських умов життя, їхнє майбутнє також виглядає трохи світлішим.
